Розповідає Рената-волонтер, Латвія

Опубліковано 2015-11-24

У листопадi ми  побували в Украiнi. Завiтали до колег з Одеси та Києва. Одесити зараз працюють над декiлькома проектами : разом з iзраїльтянами органiзують виробництво якiсних протезiв кiнцiвок рук та нiг для украiнських поранених. Ще один проект -психологiчна допомога та регулярна доставка їжi хлопцям, якi перебувають у психiатричному вiддiленнi Одеського шпиталю. Ще рiк тому не те що годувати, але спiлкуватися з хлопцями з  психiатричного вiддiлення було суворо заборонено. Уявiть ,як можна нагодувати людину за 1,5 евро (33гривнi)  на день?! Бiйцi реально голодали! Але зараз за цю справу взялися волонтери – вони у двi змiни готують їжу та годують  солдат. Сподiваємося,що i надалi дозволять це робити!

       Також у Одеському санаторii ми зустрiлися з Iваном – паралiзованим солдатом-добровольцем, який у серпнi-груднi 2014 року проходив реабiлiтацiю в Латвiї. Вiн дуже зрадiв , ми зустрiлися як старi друзi. Зараз вiн може «працювати»правою рукою – тримати ложку,самостiйно їсти,пити,тримати неважкi предмети – але це i все. Обидвi ноги та лiва рука,нажаль ,непрацюють...Ми будемо i надалi спiлкуватися з Iваном, тим бiльше, що у груднi 2015 його повиннi влаштувати на постiйне проживання у тому чи iншому пансiонатi . СЛIДКУЕМО ЗА ЦИМ.

У Києвi побувала у волонтерському центрi,який приймає допомагу переселенцям. У цьому центрi я була вперше, хоча допомогу передавала i ранiше. Попросилась подивитися. Менi все показали та розказали. Волонтерка Леся провела мене ,пояснюючи ,як вони працюють, як сортують речi, як реєструють бiженцiв. Зараз усе комп’ютерiзовано, не так як на початку – списки на папiрцях. Людей у першiй кiмнатi було не багато – у цей день роздавалася адресна допомога для конкретних сiмей на конкретнi потреби (так званi замовлення). Облiк суворий – одне й те найменування два рази отримати не вийде! Люди отримують квиточки з штрихкодом , а по ним допомогу. Наступна кiмната досить простора. Тут отримують крiзь вiконце допомогу вiд громадян, дякують. При менi прийшов дiдусь iз декiлькома речами :

-Подивiться,дiвчата,чи ви таке вiзьмете – воно стареньке,але тепле – шкiрянi куртки, кожушок.

- Звiсно вiзьмемо! Дякуємо, дiду! Приходьте ще, будь ласка.

Леся пояснює – у роботу йде майже усе : теплi речi сортуємо – новий чи у б/в станi одяг для переселенцiв; шкiрянi куртки ,якi вже потертi на лiктях чи дуже поношенi ми вiддаемо в цех,де дiвчата виготовляють зручнi шкiрянi рукавички для бiйцiв АТО; а те що,здаеться,зовсiм нiкуди не годиться, рiжеться на смужки i з цього виготовляються килимки для собак,що служать поруч з АТОшниками.

Перед Новорiчними святами та Рiздвом люди несуть також подаруночки для дiтей та дорослих. Це ми роздамо на свята.

Одна коробка стояла окремо – це теплi речi : шкарпетки ,тепла бiлизна,светри для наших ! ПОЛОНЕНИХ! (по своїм каналам є можливiсть передати це на окуповану територiю). Речi мають бути не новi ,не яскраві, якомога бiльше заношенi ,але теплi; можливо,навiть порванi та зашитi, щоб у хлопцiв не вiдiбрали!

Робиться моторошно : БIЖЕНЦI, ФРОНТ ,БIЙЦI, ПОРАНЕНI, ВБИТI ,ПОЛОНЕНI...ВIЙНА ! Хоча й зветься дивним словом – АТО.

Щоб розрядити напругу питаю : а скiльки у вас пiдопiчних? Леся : з початку цього року вже 50 тисяч ,половина з них дiти.У цiлому по Києву та областi офiцiйно зареєстровано близько 150 тисяч вимушених переселенцiв, але реально ця цифра як мiнiмум у 2 рази бiльша, так як рееєструються переважно сiм’ї з дiтьми,пенсiонери та iнвалiди. Усiм iншим людям реєстрацiя окрiм змарнованого часу практично нiчого не дає : грошова допомога вiд держави мiзерна – цi грошi здорова та не лiнива людина за кiлька днiв заробить; а житлом та роботою соц.служби не забезпечують. Волонтери й тут на передовiй ,узявши на себе функцii соц.служб : РОЗСЕЛЕННЯ, ПОШУК РОБОТИ ,ЖИТЛА , ОБЛАШТУВАННЯ ЛЮДЕЙ та НАДАННЯ ПСИХОЛОГIЧНОI ПIДТРИМКИ ! У маштабах країни тi ж реалiї– зареєстровано 1,5 мiльйони переселенцiв,але насправдi їх у два рази бiльше.

 У мене виникло резонне питання :  як волонтери спiвпрацюють з державою, як вона їм ДОПОМОГАЕ ? Вiдповiдь шокує : Держава перевiряє i контролює ,грошей та примiщення не видiляє, уся спiвпраця полягає у тому, що Держава здiйснює перевiрки i не дай Бог десь 100-200 гривень (5-10 доларiв) не вистачить – вiдразу штрафи та покарання! А присвоїти заслуги волонтерiв зараз намагаються дуже багато непричетних людей. Ми робимо якийсь проект , а Влада звiтує – от зробили, мовляв те i те.                Краще б не заважали працювати – це й буде найбiльша допомога !

Питаю : А чому ви не намагаєтесь якiсь закордоннi фонди використовувати?

Леся :Та нам пропонували, ми вiдмовились. Подумайте, якщо у нас якихось невеликих грошей з цього фонду не вистачить- нас же по судах затягають , а ми простi люди, нашо шукати неприемностi ?! Це ж ,взагалi ,мiсiя держави – пiклуватися про переселенцiв, будувати їм житло. Але ж ,розкрадуть!...Нажаль. Нi, ми в такi iгри не гратимемо! Не хочемо нести вiдповiдальнiсть за iнших ,- тiльки за себе!

Виходимо на вулицю.У внутрiшньому дворi вiдразу приваблює симпатичний дитячий майданчик : з дерев’яними кониками, гойдалками,тренажерами для дiтей. Питаю про це. Леся : «Це спонсори захотiли адресно допомогти дiтям. Видiлили 10 тис.доларiв i сказали – зробiть щось корисне. Ми вирiшили,що дитячий майданчик – саме те,що треба: це i iгри,i психологiчне розвантаження малюкiв, та,врештi- дiтки можуть порозважатись у той час,коли дорослi чекають у черзi». Так,дiсно ,дуже красивий майданчик.Я фантазую : « От би його розширити, мiсце ж е»! Леся сумно зiтхає :              « Краще б уже все це прибрати, краще всього б цього не було». Я не дуже розумiю, питаю чому?! Це буде означати,що вiйна закiнчилася ! ТАК ХОЧЕТЬСЯ МИРУ ! ЛЮДИ ВТОМИЛИСЯ ВIД ВIЙНИ, i ми(волонтери), теж...

 Доречi,згадуєЛеся, у нас є розваги не тiльки для малечi. Ми працюємо i з пiдлiтками. Поруч з волонтерським офiсом нам бiзнесмени видiлили примiщення де ми органiзували курси для пiдлiткiв за iнтересами: англiйська,рiзнi кориснi гуртки. Дiти ходять сюди з задоволенням.Нещодавно дiти переселенцiв побували за нашим сприянням на Львiвщинi, та були приемно враженi якi там живуть щирi i добрi люди.

На терiторiю заїхала машина, з якоївийшов вдягнутий  по-вiйськовому хлопець. Було видно,що вiн кульгае. Перехопивши мiй погляд Леся пояснила: «Хлопець був в АТО , втратив ногу, зараз в нього доволi невдалий протез,нога болить i ходити важко,- рана не загоюеться як треба, є надiя, що вiн поїде закордон,i там йому поставлять нормальний протез.

 Доречi, у хлопця iнвалiднiсть другоi групи,яку треба пiдтверджувати  кожен рiк, ну що , за рiк нога у людини виросте?! Обурюеться моя спiврозмовниця.

До нас пiдiйшли люди, спитали,чи можна сфотографуватися? I тут я зрозумiла, що забула свiй фотоапарат. Я зовсiм не планувала цю зустрiч, але вона вийшла дуже щирою та вiдвертою.

У груднi цього року  я знову планую побувати в Украiнi. Звiсно,зайду i до Лесi.

Подумалося, може хтось хоче щось передати,-це можливо зробити. Доречi, мене вразила можливiсть допомогти саме полоненим. Але одна я не назбираю багато. Хочу закликати небайдужих людей передавати допомогу.Хоча краще б було, що б передавати було б нiкому. Це означатиме, що нашi хлопцi звiльненi з полону. Це означатиме, що ВIЙНА ЗАКIНЧЕНА .

P.S. На сьогоднi у полонi за офiцiйними данними знаходяться 148 громадян України.