Одягнімо, друже , вишиванки

Опубліковано 2016-04-12

Років 8 тому, на одному з " вишивальних" форумів прочитала вірш, на жаль не було вказано автора, та ці рядки повторюю з тих пір дуже часто:

Одягнімо,  друже,  вишиванки.
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.

Одягнімо вишиванки, друже,
Як одвічний предків талісман.
Хай не буде серед нас байдужих
І один в нас буде отаман.

Одягнімо в свята і в неділі,
В будень,  за потреби, одягнім
І відчуєм  -  вороги безсилі
Зруйнувати український дім.

Одягнімо вишиванки, друже.
Хай побачить українців світ –
Молодих, відважних, дужих
У єднанні на мільйони літ.

А нещодавно, на ФБ і автор знайшовся, пан Василь Дерій, викладач  Тернопільського національного економічного університету, зав. кафедри аудиту, ревізії та аналізу.

Пан Василь люб’язно надіслав свої вірші з найкращими побажаннями українській громаді Латвії. Тернополяни! Знаю, вас в Латвії  багато. Пишайтесь земляком!

Тернопільська земле!

Тернопільська земле! Мій галицький краю!

Краса твоя щедра та розум ясний.

Тебе я безмежно і щиро кохаю

та чую твій голос веселий, дзвінкий.

Для тебе співає дочка Соломія

і мовить молитву Йосип Сліпий.

У Празі далекій технічна надія –

за променем стежить Пулюй молодий.

Очікує Байду Січ Запорізька,

а Курбаса Леся театр привітав.

Із Лепким Богданом еліта вкраїнська,

якій він у спадок талант передав.

Тернопільська земле! Мій галицький краю!

Духовність твоя подивовує світ

і вічні скарби – Зарваниця, Почаїв

ведуть нас до раю півтисячі літ.

Тернопільська земле! Мій галицький краю!

Краса твоя щедра та розум ясний,

Тебе я безмежно і щиро кохаю

та чую твій голос веселий, дзвінкий. 

***

Переживемо, браття,

                      цей непевний час.
Переживемо, браття, -
                      мусим пережити, 
Бо для Вкраїни, 
                     і для себе маєм жити.
Переживемо, браття,
                      цей непевний час.

***

Подяка Богу, що душа жива

 (Диптих)

І
Подяка Богу за мій кожний крок,
За подих вільний, непросту удачу 
І за безцінний мудрості урок,
Який за серцем на роках відзначу.

Подяка Богу, що я йшов вперед,
Коли стіна з’являлась попереду
І за кохання надсолодкий мед
Й за гіркоту, як доважок, до меду. 

Подяка Богу, що душа жива
І хоче щастя сонячного ранку,
Де так доречні теплоти слова
І прохолода в глиняному збанку.

Подяка Богу за усе, усе,
Що вже минуло та що бути має,
Що рік майбутній долі піднесе
І як любов нас міцно об’єднає.

Подяка Богу, що душа жива! …

ІІ

Вмирає тіло, а душа живе.
Вона страждає та від зла боронить
І б’є на сполох у небесні дзвони                                    
До віри й честі щиро нас зове.

Ми ж грішники великі та злослови,
Живем в смішних ілюзіях щодня,
Нас Суд страшний не зупиня
І пекла нержавіючі окови.

Живемо нині наче в забутті:
Вчорашнім сні, наркозному тумані,
А наші справи добрі чи погані
Розсудить Бог на спільнім каятті.

Існуємо у війнах (просто жах!).
Конфлікти штучно вміємо творити,
Та не навчились душу так цінити,
Щоб з нею залишатись у віках!

Подяка Богу, що душа жива! …

***

Любов’ю квітни стокалинно

Моя жебрацька Україно! – 
Козацький занепалий дух.
Усіх стрічаєш ти гостинно,
Хоч і не кожен є твій друг.

Богопошанна Україно! – 
З тобою хрест несе Ісус 
І матір Божа йде за сином,
А біля них – Шевченко, Стус...

Моя співуча Україно! –
Пісні веселі та сумні
Летять над світом солов’їно
В небес блакитній глибині.

Моя багата Україно! –
Землею щедрою, людьми.
Тобі не личить рабочинно
В сусіда бути під дверми.

Моя єдина Україно! –
Не малопольська , ні  малорусь.
Тебе не лаю безпричинно.
Про тебе думаю, молюсь.

Моя чарівна Україно! – 
Красуне, писанко жива! 
               Любов’ю квітни стокалинно,
Поки життя в тобі трива.

***

    Хто будує Україну, а хто - власну  хату

       Хто будує Україну, а хто - власну  хату …
(З виступу одного із депутатів на засіданні
Тернопільської міської ради  на початку 1992 року)

Хто будує Україну, а хто – власну  хату –
Це давно відомо людям, пани-депутати.

Де корупція дозріла   і збільшились штати, 
Подивіться навкруг себе, пани-депутати.

Хто в нас совісті немає, той – не буде  мати, 
Помізкуйте в час перерви, пани-депутати.

І не треба дуже довго  ворогів шукати, 
Бо чимало воріженьків з панів-депутатів.

Що сьогодні сотворили, те й завтра чекати –
За істину постоїмо ж, пани-депутати.

А як стане Україна, щаслива, багата,
Тоді буде Вам, шановні, машина і хата.

Буде слава, з нею воля і всміхнена мати .
Будуть вдячні українці про Вас пам’ятати.

***

Заступили село дими

Заступили село дими
від горілого картоплиння
Зовсім близько нам до зими
та морозів із горобинням.

Ще гарячий і ніжний слід
залишає для осені сонце, 
а мій щирий та мудрий сусід
пригоща виноградним гронцем.

Покупався у променях кіт,
що не з’їв ковбаси-сніданку
та собака, що десять літ 
чергування проводить до ранку…

Я до осені йду селом, 
повернувшись на день із міста 
і вітає мене хвостом 
добрий Рекс під мелодію Ліста.