Ukrainas konfliktā cietušo atbalsta fonds

Reģistrācijas Nr. 40008228886
Konts: LV28PARX0016357080001
maksājuma mērķis "Ukrainas karavīru ārstēšana"

Календар свят. Мова, граматика, спілкування

 

 

«Червона калина»-в серці Латгалії.

Опубліковано 2014-07-14

Цьогорічний, вже 7, фестиваль української пісні приймало місто серця Латгалії -Резекне, приймали сердешні та щирі люди-українці з товариства « Водограй», працівники міської думи та відділу культури, мер міста -Олександр Барташевич, мешканці Резекне та його околиць.

Українська « Червона калина»– стала частинкою  великого VII  ЕТНО фестивалю  « Гості»- на який з’їхались творчі колективи  і з міст та містечок Латвії, і від сусідів- Естонії, Литви, Польщі, Білорусії, Росії та не зовсім сусудньої-Туреччини.

Єлгавські « Джерело» та « Лянок» вже вдруге  брали участь у цьому фестивалі, вдруге співали у народному домі селища Феймані для вдячних глядачів-слухачів, а після концерту спілкувались з фейманцями, послухали розповідь місцевого історика Раймонда, побували у фейманській церкві (збудована в 1760 році), пили чай з латгальської м’яти та їли пироги, напечені фейманськими  господарками.

П’ятницю і суботу на майданчиках у центрі міста співали і танцювали, на Замковій горі варили-їли  кашу, косили сіно,  складали його в  копиці, торгували латгальською керамікою, співали  самі та слухали традиційні співанки латгальських косарів.

Співанки та доброзичливі  посмішки людей різних національностей розігнали вранішні темні та дощові хмари і , перед початком українського фестивалю,  липневе сонечко таки припікало. І заспівали українці, тужливі  пісні і веселі, про кохання і  про родину, про Батьківщину та вічну до неї любов. Посол України в Латвії А.Т. Олійник, на привітання, сказав дуже щирі і важливі слова про єднання  українців світу, про підтримку України, про допомогу НАШОМУ народові.

Співали українці Резекне і Єкабпілсу, Даугавпілсу і Ливани, Риги , Вангажів та Єлгави. Співали та танцювали діти  з  Дрогобича та Червонограда, а прикрасив свято  дитячий театр «На ходулях», під керівництвом о. А. Буня.

Поруч варився  український куліш в казані, торгували  вишиванками , намистом та герданами жіночки з Косова та Коломиї, веселились латвійські українці, а на рідній землі в той час лунали постріли, гинули зовсім юні солдати, захищаючи рідну Вкраїну від перевертнів , від путінської чуми. І лише двічі пролунало зі сцени « Слава Україні!», і лише кілька голосів  відповіли « Героям слава!», і  був лише один жовто-блакитний прапор –прапор  в руках хлопчиків з Дрогобича......

А з України надходять листи з проханням допомоги, знаю кількох людей, які переказали великі і маленькі суми на бронежелети і каски, знаю й тих, хто зібрані кошти на концерті на підтримку України  в Домському соборі , вирішили не відсилати в Україну.... Донєцька республіка Латвії...

Вже не один місяць подумки повторюю Симоненкове

Народ мій є! Народ мій завжди буде! 
Ніхто не перекреслить мій народ! 
Пощезнуть всі перевертні й приблуди, 
І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих, 
Не забувайте, виродки, ніде: 
Народ мій є! В його гарячих жилах 
Козацька кров пульсує і гуде!

СЛАВА УКРАЇНІ! ГЕРОЯМ СЛАВА!

Т.Лазда,  УКЦ  Джерело. http://dzerelo.lv/svyato-v-rezekne/