... про війну і про те, чого не повинно бути... ніколи...

Опубліковано 2016-02-29

27 лютого у військовому музеї, а 28-на книжковій ярмарці рижани та гості міста мали можливість побачити, почути, поспілкуватись з журналістом, автором вже всесвітньо-відомого роману " Аеропорт".

Спасибі автору за правду, спасибі і за те , що дав можливість трохи по-іншому побачити росіян, і через горе матері-росіянки, яка шукає свого сина, тіло вбитого сина на українській землі, і через історію двох товаришів з рязанського військового училища, які опинились по різні сторони ....

Але є горе українських матерів, українських діток-сиріт, українців, які лишились без житла.. А ще-сумні очі тисяч молодих і не дуже, поранених, скалічених...Важко сказати, скільки десятків років пройде, щоби українці забули і змогли називати вже не "братами" і не "дружнім народом", а хоч би " добрим сусідом" росіян.

Та багатотисячні акції і мітинги, що прокотились  великими і малими містами Росії пам’яті Бориса Нємцова, і те, що  люди вийшли  з жовто-блакитними прапорами і співали " Ще не вмерла Україна", і несли плакати на підтримку України, вимагали звільнення Надії Савченко-вселяють надію. Надію і віру в те , що Росія прокинеться, від байдужості, чи глибокої віри в свого царя, не знаю ще від чого ... 

Та чи прокинуться українці з Об’єднання українських товариств Латвії, ті ,які 27 лютого їли-пили-співали-танцювали на фестивалі сала в юрмальському санаторії " Янтарний берег", який підпорядкований  адмінстрації президента Російської Федерації В. Путіна? В чорні дні для України, в дні пам’яті Небесної Сотні, в річницю окупації Криму?

Сотня світлин на ФБ з шабашу. І боляче, і соромно, і зрозуміло, що цих людей вже не зміниш. Але вони виховують дітей, онуків. Дітки з єлгавського Джерела, ті які колись співали гімн України і гордо несли на святі міста жовто-блакитний прапор-серед горілки і сала-зі своїми батьками, вихователями і представником Єлгавської думи. "Празнік живота", сало, сало, сало, горілка, горілка,   хмільні очі, затуманений розум.

Люди, чи ви нелюди? У Ризі на лікуванні  Женя Симоненко. Позаду-тяжке поранення і декілька операцій, попереду-ще невідомо скільки, і все життя...Потрібні кошти на лікування Жені. І ще десятку захисників України, яких би міг прийняти Фонд підтримки постраждалих в українсько-російському конфлікті на ваші пожертви. 

Від Конгресу українців Латвії в Україну відправлений вже 13 вантаж допомоги: медицинське обладнання для шпиталів, лікарень, одяг, взуття  для населення. Загальна вартість тринадцяти вантажів-більше  600 тис. євро.

Товариство SOS допомога Україні готує черговий вантаж допомоги ДУК.Немає маленьких сум. Кожний євро і цент -то реальна допомога пораненому- в лікуванні, бійцю- на фронті, населенню постраждалих районів- просто жити.