Про виставку в Ризі

Опубліковано 2013-09-12

Лариса Артеменко( Національний музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні») :

Національний музей «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні» до 80-х років Голодомору 1932-1933 років представляє матеріали виставки «Голодомор 1932-1933 років в Україні – геноцид українського народу».

Голодомор 1932-1933 років – це трагедія всіх народів, які жили в Радянському Союзі. Голод був і на території Росії, і в Казахстані. Але ми державний український музей і розповідаємо про голод, який відбувся на теренах України. І саме таку виставку ми сьогодні представляємо.

Законом України Голодомор 1932–1933 років визнано геноцидом українського народу.

Конвенція ООН «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» декларує: «Особи, звинувачені в здійсненні геноциду чи інших … діянь, повинні бути засуджені компетентним судом тієї держави, на території якої було вчинено це діяння…».

Відповідним рішенням суду України визнано, що Голодомор 1932-1933 років в Україні був геноцидом українського народу та встановлено винуватців. На плакатах Ви можете побачити прізвища організаторів Голодомору.

За різними оцінками, в Україні в 1932-1933 роках від голоду загинуло від 3 до 10 млн. осіб. Принаймні перепеси населення СРСР 1926 та 1939 років свідчать про зменшення чисельності українців на 3 млн. Тоді як приріст населення по території усього Радянського Союзу становив 16%.

Деякі дослідники говорять, що це не був геноцид, бо немає точної кількості загиблих. Але відповідно юридичного визначення поняття «геноцид», головне, це наявність ознак геноциду.

Отже, щодо ознак. Відповідно ст. 2 Конвенції ООН «Про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» геноцид українського народу має 5 рис:

  1. було здійснено вбивство частини української національної групи;
  2. заподіяно серйозні тілесні ушкодження та створено умови, які спричинили розумові розлади представників української нації;

3) навмисно створено такі життєві умови, розраховані на фізичне знищення українців;

4) в середовищі української національної групи реалізовано заходи, розраховані на запобігання дітонародженню;

5) українські діти були відірвані від батьків та виховувались в комуністичному дусі.

Наша виставка показує ці ознаки геноциду українського народу та доводить, що всі вони були притаманні Голодомору 1932-1933 років в Україні. Представлені в експозиції документи та світлини 30-х років є доказовою базою.

Виставка розкриває види репресій, головною з яких, був голод. Серед інших були розстріли, депортації, заборона виїзду з районів вражених голодом, позбавлення виборчих прав.

Шлях до правди був тернистим. Десятиліття знадобилися, щоб визнати сам факт існування Голодомору. Довго тривав процес визнання його штучного характеру. Не менш важливу роль відіграли дослідники різних країн. Перед Вами імена найвизначніших та нійбільш відомих дослідників Голодомору.

Матеріали виставки показують реакцію світової спільноти на Голодомор 1932-1933 років в Україні. Історичний факт Голодомору 1932–1933 рр. в Україні на офіційному рівні визнали понад 70 країн світу, актом геноциду – 13 країн. І сьогодні головним завданням музею є донесення до світової спільноти історичної правди. Правди про те, що це був за всіма ознаками акт геноциду, який, можливо, за рівнем жорстокості та кількістю жертв, не відрізняється від Голокосту.

Отже, скільки ж людей тоді загинуло? Це питання стоїть не просто перед Україною, а перед людством. З’ясувати кількість померлих – це наша спільна справа.

В експозиції виставки представлено Національну книгу пам’яті жертв голодоморів 1932-1933 років. Це значна праця великого колективу як науковців, так і української громади. Вона містить імена близько 900 тис. померлих. Але ці списки неповні. З огляду на це, наш музей розпочав науково-пошуковий проект «Згадаймо їх…Вони жили в роки голодоморів». Протягом минулого року встановлено понад 6 тис. прізвищ жертв Голодомору. Наше завдання, як спадкоємців, віднайти та встановити імена всіх жертв голодоморів.

Ми привезли з собою один із раритетних експонатів. Ручні жорна. Їх унікальність в тому, що це знаряддя праці можна було сховати, а згодом перемолоти не тільки зерно, якщо воно було, а й жолуді чи каштани.

Ми представляємо їжу, яку люди готу4вали у голодні роки: «маторженики», «лип’яники», «балабушки» та «ляпошки». Кожен бажаючий може скуштувати страви та відчути смак голоду.

Наш музей є сучасним і ми широко використовуємо новітні підходи у справі висвітлення історії Голодомору. На жаль, ми змогли привезти до Латвії лише декілька фільмів з нашої колекції. Фільми використовуються для підсилення емоційного сприйняття трагедії голодного мору.

Наприкінці треба зазначити, що наш музей висвітлює та показує історичну правду, представляє лише архівні документи та автентичні фотографії. Ми не коментуємо документи та не надаємо їм політичного забарвлення. Ми надаємо можливість відвідувачам робити самим висновки.

Дякуємо керівництву Музею Окупації Латвії, який надав можливість представити виставку. Дякуємо Конгресу Українців Латвії за організаційну та фінансову підтримку. Дякуємо всім Вам, хто знайшов час відвідати презентацію.

Надіємось, що наша подальша співпраця у справі висвітлення злочинів радянського тоталітарного режиму реалізується в організації інших виставок та спільних заходів.