Як руйнуються стереотипи. Сьогоднішній Харків очима українця з Росії

Опубліковано 2016-09-18

Останніми роками мені довелося відвідати чимало українських міст, а от Харків якось весь час лежав поза моїми маршрутами. Та, чесно кажучи, не дуже й хотілося до нього потрапити. Чув, що це велике, похмуре й брудне місто, не місто, а суцільна промзона. Що кожного, хто говорить українською харків’яни вважають «бандерівцем», і більшість жителів міста мають антидержавні  настрої…

Козацьке місто

Уявіть моє здивування, коли я на власні очі спостерігав святкування Дня міста Харкова – 23 серпня та наступного свята — Дня Незалежності України, яке відзначалося 24 серпня, побачив усе, про що чув, з точністю до навпаки.

Не знаю, яким був Харків п’ять-десять років тому, але я побачив красиве і комфортне зелене місто. Багато квітів,  фонтанів, які ввечері світяться вогнями. А навколо -  усміхнені доброзичливі люди, до речі і українська мова також  лунає  і ніхто за це не вбиває на вулицях… Харків – гул, потужність, студенти, багато зелені та велична архітектура. Однозначно, українська містика лежить позаду цих живописних фасадів будівель кінця століття та пам’яток радянських споруд.

Кажуть, що місто отримало свою назву від гунського слова «kharka» (либідь). Інші стверджують, що воно було названо на честь напівміфічного козака, який заснував місто. Пам’ятник Харьку являє собою козака, який сидить верхи у сідлі та стискає спис у правій руці, стоїть на сторожі при в’їзді на одну з головних транспортних магістралей міста. 7-метрова бронзова статуя важить 12 тон, та була створена Зурабом Церетелі, який презентував свою роботу місту у 2004 році до святкування 350 ювілею.

Той, хто заснував місто, яке збереглося до наших днів, мабуть, був козаком. Колишнє козаче військове поселення повільно зростало до 19 сторіччя, до моменту коли його історія набирає обертів, викликаних заснуванням Харківського університету в 1805 році. Одним із професорів був Олександр Міцкевич, брат Адама Міцкевича, відомого польського поета. Саме тут Юзеф Пілсудський розпочав своє навчання, а український національний поет Іван Франко отримав вчений ступінь. Польське співтовариство експатріантів у Харкові було одним із найбільших у Східній Європі. Їм присвячені меморіальні дошки та цвинтарі, які можна й зараз побачити у місті. Студенти з різних університетів складають десятки тисяч молодих людей, які відповідають за яскраве соціальне та культурне життя міста.

«Все починається з любові…»

Девізом бренду Харкова стала фраза: «Kharkov — smart city » (Харків- розумне місто) . При цьому кожну букву слова S.M.A.R.T. можна розшифрувати: соціальний, сучасний, місто мистецтва, місто дослідження та туристичне місто

Харків’яни дуже люблять своє місто і прагнуть, щоб воно було нічим не гірше відомих міст і навіть столиць Європи. Певним виразом цих прагнень є макет паризької Ейфелевої вежі у пропорції 1:10 з табличкою «Все починається з любові…» біля розважального центру «Французький бульвар» і сучасний готель «Premier Palace».  Пейзаж Харкова створюють монументальні будівлі, які переплітаються з багатобарвністю українських церков, синагог, парків та площ. Харків -   унікальне поєднання минулого і сучасного. Якщо Ви опинилися у класичній частині центру Харкова,вам слід дійти за 10-12 хвилин до Харківського музею мистецтв на вулиці Раднаркомівській. Зірковими шедеврами його колекції є роботи Іллі Рєпіна та інших художників періоду романтизму. А зараз – це час соціального реалізму.

Велич еквівалентна генію України

Залишаючи музей, прямуйте Сумською вулицею до Саду Шевченка, на вході до якого вас зустрічає 16-метровий заввишки монумент Тарасу Шевченку . В затишних куточках саду можна сидіти годинами, слухаючи талановитих вуличних музикантів або милуючись виставками під відкритим небом. Це улюблене місце студентів, сімей з дітьми та туристів. Прямо позаду парку розташовувався майдан Свободи. Це третя за розміром площа у Європі і сьома у світі площа Свободи.  Саме тут українці б’ють світові рекорди з танців та рекорди Гіннеса з велосипедної акробатики. Також це живий музей раннього радянського конструктивізму з висотним Держпромом, першим комуністичним «хмарочосом», збудованим у кінці 1920-х, який нависає над одним з країв площі. Головна будівля Харківського університету прилягає з іншої сторони площі.

Про роль Харкова – центру української науки і культури годі й вже говорити. До речі, тутешній університет імені Каразіна є одним з лідерів у рейтингу українських вузів і одним із шести вишів України, що увійшли до рейтингу  кращих університетів світу.

Партнери довіряють

Доказом того, що Харків – європейське за формою і українське за змістом місто, певним ступенем довіри до нього партнерів з-за кордону є проведена напередодні Дня міста Міжнародна асамблея міст-партнерів Харкова, на яку зібралися   гості з 16 міст  з 13 країн світу. Назву по пам’яті: з  Альтьотінгу і Нюрнбергу (ФРН), Анкари (Турецька Республіка), Дармштадту (Німеччина), Даугавпілсу (Латвія), Жирони (Іспанія), Каунасу (Литва), Кутаїсі і Тбілісі (Грузія), Любліну і Ченстохову ( Республіка Польща), Рішон-ле-Ціону (Держава Ізраїль), Цзинаню (КНР) і  Цинциннаті (США).

Підсумком Асамблеї стала  декларація  про співпрацю, яка наголосила на важливій ролі народної дипломатії в налагодженні та підтримці дружніх відносин між державами на міжнародному рівні, становленні миру і взаєморозуміння на всіх континентах. Навряд чи представники міст-побратимів з ЄС і США підписали б такий документ з керівництвом міста,  яке намагаються представити (скоріш за все політичні конкуренти) в образі «апологетів сепаратизму в Україні».

Звичайно, тих трьох днів, які я провів у Харкові, недостатньо, щоб отримати повне уявлення про те, чим живуть його жителі. Але і те, що побачив і почув, викликає впевненість, що чим дужче хтось намагається розколоти Україну, тим міцнішою вона стає. Хто знає, можливо, ті випробування, які посилає їй сьогодні Бог, як тому біблійському Йову, й мають на меті зміцнити  дух нації і об’єднати українців, як ніколи, за усі часи їхньої історії ?

Олександр Двоєконко, українець з Росії

http://www.sumysvit.com.ua/?p=652