Петлюра є сином свого народу, працює з народом та для народу (П.Радзиньш)

Опубліковано 2017-05-21

ПЕТЕРІС РАДЗІНЬШ про добу Української Народної Республіки (11.1918 — 09.1919) та Симона Петлюру.

Петлюра не лише веде війну, але дуже багато зробив та робить у галузі національної культури. Видаються часописи, книги, створюються школи. І повністю заслугою Петлюри є те, що в цілій Україні тепер так високо стоїть національна самосвідомість, в той час коли перед революцією вона зберігалася лише в невеликої частини народу. Тому Петлюру підтримує цілий народ, та його армія є справді народною армією.

З самого початку у розпорядженні уряду Петлюри було досить багато військових ресурсів та фінансів. Військові ресурси використовувалися та витрачалися в боях, оскільки нове нізвідки не надходило. Що стосується фінансів, то з жалем варто констатувати, що вони великою мірою використовувалися недоцільно. Наскільки просто живе сам Петлюра та настільки мало йому потрібно для життя, настільки ж неекономно використовуються фінанси на багатьох високопосадовців з уряду. Українці, як то було і в багатьох молодих державах, мають звичку надсилали великі делегації та місії в усі країни Європи та навіть великі країни Америки, та ці місії зовсім не рахуються з важкими обставинами в Україні. Якби ці гроші, які використовуються для утримання цих великих та розкішних місій, були б скеровані на закупівлю зброї та амуніції, то, можливо, фронт Петлюри не був би прорваний ще й досі та не були б втрачені українські території.

Петлюра є сином свого народу, працює з народом та для народу, а не лише для якогось певного прошарку народу. Неодноразово його виганяли зі своєї батьківщини, але завдяки близькості до народу йому завжди вдавалося відвойовувати хоча б невелику, але конкретну частину свого народу.

 

Сергій Коваленко, український науковець, видавець та громадсько-політичний діяч:

Завтра, 22 травня,  чергова річниця від дня народження видатного українського революціонера і державного діяча Симона Васильовича Петлюри. Його ім'я злилося воєдино з одним з найдраматичніших етапів боротьби кращої частини українського народу за свободу, за своє незалежне державне буття. Виявом цієї боротьби стала Українська Народна Республіка (УНР), яка вивела саме поняття Україна на рівень політичного сприйняття після сторіч забуття. Тим то й здивувався світ: яка така Україна? звідки взялася? а поки світ розбирався УНР впала під ударами військ загребущих і агресивних сусідів.
Симон Петлюра був одним з тих не таких вже чисельних героїв, які боролися за УНР до останнього подиху. Непоказної зовнішності, але надзвичайної мужності й відчайдушної впертості ця людина не ламалася у найдраматичніших ситуаціях і знову й знову надихала зневірених на продовження боротьби. Його боротьба скінчилася на лікарняному ліжку в Парижі від смертельних ран, завданих йому пострілами московського агента Шварцбарда. 
По фізичній смерті видатного борця за українську свободу вороги України почали нищити й спотворювати пам'ять про нього. З героя намагалися зробити опереткового отаманчика, а з УНР, за яку він так відчайдушно боровся, зграйку п'яниць, казнокрадів і кримінальних елементів, об'єднаних прізвиськом "петлюрівці", яке мало б стати зневажливим. 
На превеликий жаль багато українців повелися на це. Скориставшись цим, олігархат, який змімікрував під українську державу, продовжує демонструвати свою зневагу до Симона Петлюри, його соратників і УНР, за яку вони боролися з гідним шанобливого ставлення героїзмом. Немає в Україні пам'ятників Симону Петлюрі (хіба що у Рівному), не відвідують посланці олігархату його могили в Парижі (хіба що Ющенко був). А між тим Україна формально є правонаступницею УНР. Це один з виявів антиукраїнської сутності олігархату. Проте, сподіваємося, він доживає останні свої часи і на зміну йому повернеться УНР - держава, в якій джерелом і носієм влади й суверенітету і справді буде народ. Народ, який з "Яреми" став "Галайдою".