Міфопоетика Ігоря Гречаника

Опубліковано 2013-11-08

У мене на столі в Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України стоїть скульптурна копія пам’ятника Тарасу Шевченку в Баку. Цю бронзову скульптурку подарував мені автор цього монумента Ігор Гречаник. Я був вражений таким оригінальним творчим втіленням складного завдання, яке полягає передусім у тім, щоб уникнути традиційних, часто трафаретних трактувань геніального поета і художника в монументальних формах. Якщо раніше, в умовах тоталітарного режиму, Шевченка зображували, як правило, в образі похмурого, з насупленими бровами, часто в кожусі та з обвислими вусами революціонера-бунтаря, то в наші часи пішла мода на молодого Шевченка петербурзького періоду  – на образ щасливого молодого художника перших років після звільнення з кріпацтва.

Ігор Гречаник відтворив «свого» Шевченка, який живе в його уяві як геніальний митець, окрилений Божою волею на місійне призначення. Митець, який дав своєму народові своєрідну національну Біблію – Кобзаря, священну книгу, завдяки якій український народ відродив свою національну гідність та набув віру в державне самоздійснення. У мистецькому вираженні Ігоря Гречаника молодий Шевченко сповнений усвідомлення своєї місійності – він дарує своєму народові «Кобзаря». Поет рвійний, у нових творчих задумах, водночас і у внутрішньому пориванні до звершення, що символізує крило слави, крило музи, крило натхнення.

Взагалі, Гречаник-скульптор творчо живе в світі символів, метафор, міфів, бо переконаний, що само міфопоетична естетика дозволяє найповніше відтворити творчий задум, передати ідею мистецького твору.        

Мене вражає потужна духовна енергія, яка затаєна в його пластичних образах, еластична граційність його скульптурних фантастичних, зооморфних образів-зображень, витворених уявою і фантазією цього майстра.

 Ігор Гречаник зумів органічно поєднати національний – від українського бароко – стиль образного мислення в скульптурі з символічно-алегоричним відображенням світових ідей та «вічних образів», майстерно трансформованих сміливою фантазією митця.

Український скульптор надзвичайно уважний до оприявлення в своїй творчій практиці унікальних сигналів із глибин трипільської культури, скульптурних свідчень скіфської і половецької доби, а особливо – української національної історії та культури.  Так, він бачить і уважно «читає» геніальні «сліди» великих світових художників, але старається на них не ступати  – він йде власною дорогою творчого самовираження і не чекає захоплених вітань з нагоди наближення в своїй творчості до когось із…

Він – сам по собі, це автономний, внутрішньо неспокійний світ, якому повсякчасно тісно в традиційних формах, тому він активно вихоплюється на орбіту динамічного новаторства.  

Скульптури Ігоря Гречаника живуть, рухаються, принаймні, вхоплені майстром на злеті одухотвореного самовираження і годі чекати, поки заспокоїться це несамовито бурхлива, енергійна, клекотлива магма пульсуючої бронзи.

Сюрреальний світ сучасності мобілізовує уяву, творчу фантазію митця на естетичне вираження цієї реальності в скульптурних формах, які переважно символічно передають те, чим живе і над чим замислюється Ігор Гречаник. Скульптор уже вийшов на індивідуальну орбіту творчого самоздійснення і славою та визнанням вже піднявся над національним горизонтом – має європейське визнання.

                                                                   Микола Жулинський,

                                                                   директор Інституту літератури

                                                                   ім. Т.Г. Шевченка НАН України,

                                                                   академік НАН України