Чорна хустина війни з болем накрила Вкраїну

Опубліковано 2016-03-01

Добрий день!

 Я в ФБ  на сторінці нашого Конгресу  чисто випадково звернула увагу на прiзвище Гуменюк,  написала в chat ,  що в тому селi, де я родилася були сiм"i з таким прiзвищем , написала,  яке мое iм"я та прiзвище , як звали мою маму, на якiй вулицi ми жили. Уявiть собi , що  ця панi Марiя Гуменюк дiйсно з мого села, а прiзвище Гуменюк то е чоловiка ,який родом зi Львiвськоi обл.  Ця панi на 13 рокiв  молодша вiд мене , i коли я пiсля закiнчення 10-го класу виiхала вчитися до Чернiвцiв, iй тодi було тiльки  4 роки.  .Але наша хата була недалеко вiд  iх хати, вона знала добре мою маму , а ii тато казав, щоби вона добре вчилася, як я, щоби не пропасти в свiтi. Але це все тiльки  прелюдiя . Вони е поетеса, мае декiлька  виданих книжок для дiтей  i дорослих.    Марiя прислала на мою электронну пошту своi вiршi,  якi  е глибоко патрiотичнi i сучаснi.   Я би дуже хотiла помiстити  деякi з них на нашому сайтi, 

 В  вiршi пише про те, що " чорна хустина вiйни  з болем накрила Вкраiну "....   Не дивно, що вона так переживае  iз- за росiйськоi агресii в Украiнi , бо  ii тато  в 1944 роцi був взятий москалями до тюрми, де його  били 8 чекiств, як вона пише  "грали ним в футбол"",  а потiм прив"язали до стелi головою вниз на пiв дня. Тато не вмер, але потiм його вислали до Сибiру, до Томськоi обл.. де був висланий i батько Оксани Томич.  Мiй тато був в тiй же самiй тюрьмi ,  що  i тато Марii i,  напевно , над ним також так знущалися,  що вiн не витримав. Одного разу, коли мама понесла передачу, то  iй сказали по-росiйськи 2 слова: " Он выбыл""  i все ,  не сказали навiть, щоби забрати його тiло i похоронити.  Менi тяжко про це писати.  Г.

Марiя Гуменюк

Плаче небо, притишився вітер,

І тривожно гуркочуть громи.

Тяжко розпач у серці спинити,

Як героїв хоронимо ми.

Сум запав нам глибоко в душі.

І ячить, як поранений птах.

Нас московська орда не задушить,

Коли воля живе у серцях.

Плачуть очі, та серце, як криця.

Не зламають моголи* народ.

У борні наша воля святиться,

Ми – держави надійний оплот.

Бійся, вража зачумлена сило,

Бо героїв багато в нас є.

Нам і хмари стають за вітрила,

Лан наснаги в борні додає.

І гартуємо вірою списи

Щоб держава піднялась з колін.

Слід історія твій не залишить

Згинеш зморена серед руїн

*****

Молитва
Господи, на все є Твоя воля:
І на небі, і на цій землі.
Але серце крається від болю:
«Що тут роблять кляті москалі?
По якому і чийому праву
Вчать зі сходу як нам виживать,
Топчуть грязним чоботом державу,
Україну кожен день сквернять?»
 
Господи, ми спішними ділами
Не завжди найкращими були:
Чварами, гординею, думками
Не один Тебе раз розп’яли.
Але щиро просимо прощення,
І благаєм: «Зглянься із небес,
Та зішли Своє благословення,
Щоб воскресли ми, як Ти воскрес!

***
Чорна хустина війни з болем накрила Вкраїну
Смерті ужинки страшні, «градів» вогні і руїни
Сходом випалюють мир, кров’ю стікають по ранах.
Ворог – бездушний вампір шкіриться в оскалі п’янім:
 Мало йому ще землі, преться імперська босота,
Хоче загарбати світ, правду втопити в болоті.
Віють вітри перемін, спалюють брехні рашиста,
Прагнемо вольності, змін, -  люттю палають фашисти.
Шлють «урагани», «буран», у гумконвоях патрони,
Танками нищать поля, пишуть на сльозах закони.

  В «раші» – надія метал, коси нагострює смерті,
Світові виклик  дає, ріже Вкраїну уперто.
Вірить, що силами тьми може зламати свободу,
Та бумерангом впаде горе кацапському роду.         
Тяжко війну зупинить, гірко героїв втрачати,
Нас не зламати! В борні зборемо ми супостата!
Вірою пишем закон, станемо правді на чатах,
Господь нам сил додає, щоби ту нечисть прогнати.