Бо як не ми , то хто?

Опубліковано 2016-11-20

Свобода виборюється кров’ю, так було в Латвії, так є сьогодні в Україні - говорив  священик, згадуючи поклавших життя за Свободу Латвії, в День Лачплесіса, латвійського Дня Захисника Батьківщини. І поруч з сивими людьми, зі смолоскипами  стояли зовсім юні - яунсарги- майбутні захисники Латвії.

В цей день під Широкіним попали під обстріл латвійські волонтери, які повезли допомогу в АТО. Все обійшлось, вже вдома, вже планують наступну поїздку.

Низький уклін вам, наші латвійські друзі, спасибі Латвії за підтримку і допомогу Україні. Моїй Україні, яка виборює сьогодні свободу  собі і всій Європі, Україні, де ростуть справжні патріоти, які побудують нову, європейську Україну, країну, якою ми всі будемо пишатись.

Спасибі  мамі і татові Назарія Панькевича за cина. Ми разом з Вами пишаємось Назарієм!

Олег Панькевич:

Співпало з річницею...Мій Назарій - 14 років, подав статтю до гімназійної газети. Редактор статтю не дала, сказала хлопцеві, що "наші діти і так вже ненавидять росіян- найперше стаття розпалює ненависть до іншого народу", а потім було найгірше: " а що казати жителям Сходу України, якщо укр. солдати бомблять і стріляють в їхні міста і села..." Навіть не знаю, як маю реагувати, оскільки розумію- те що в голові у цієі вчительки це тільки наслідок, але цей наслідок буде мати наслідок!...
Тому додаю статтю Назарія і чекаю поради.

Слава Україні ! Героям слава!

Як часто повторюємо ці слова, та чи хоч раз задумувались над їх змістом? Чи справді розуміємо їх важливість ? Скільки українських синів і доньок протягом багатьох століть покладали свої голови за віру, за власні ідейні переконання, врешті-решт за самостійну і соборну українську державу . Таких сотні тисяч… Як на мене, саме вони є справжніми героями нашої націі, тому що завдяки іх сомопожертві ми можемо жити , у своїй, Богом даній країні. А вони заслуговують, як мінімум, на достойну такому подвигу славу , честь і пошану… 

Великий сину 
Неньки - України, 
В лиху годину 
В стороні не став. 
І боронив, боровся до загину 
На тій землі, де ще малим зростав. 
Славетний сину, 
Мужньої держави 
Віддав перлину ти – 
Своє життя… 
Вступив одразу в добровольчі лави, 
Та не боявся, йшов ти до кінця … 
Ти не боявся чужинських загонів,
І не здригнулась ще твоя рука. 
Був готовий до наших кордонів 
З москалем танцювать гопака . 
Над окопами ворон кряче, 
Там старенька матінка плаче… 
Лиє сльози, витирає, 
Син коханий помирає …

Дуже часто, навіть з уст сучасних політиків доводиться чути, що прийде хтось чужий , вирішить всі наші проблеми і врешті зупинить цю війну . Посте питання, кому це потрібно ? Хто, як не ми, має турбуватись про долю української держави та її громадян ? Хто, як не ми, зупинить цю війну ? Ніхто! Крім нас… 

У багатьох українців виникає питання, а як отримати довгоочікуваний мир ? На мою думку, мир можна отримати тільки після перемоги, після тотального знищення ворога . Бо поки існує Росія, доти не буде спокою в Україні. Росія вже від початку свого існування зазіхала на нашу історію, культуру, на нашу мову . І завжди казала, що немає такої держави, як Україна, є єдина «Рассєя», а ми лише її частина, не українці, а малороси.

Україна уже програла одну війну – інформаційну . І російська пропаганда, як вірус чуми , поширилась не тільки на так звані «країни СНД», вона також досить поширена у Європі … Також хочу наголосити, що мова – це важливий фактор у збереженні чи знищенні народу. « Хочеш знищити народ – знищ його мову», - каже народна мудрість. Росія давно захопила нас більше, ніж ми думаємо, оскільки дуже велика частина України розмовляє російською мовою . Мова і пропаганда - важливий фактор у веденні війни, тобто досить багато свідомостей українців є вже «окуповані».

Війна на сході – результат несвідомості , результат багатолітнього насадження нам чужої культури , чужої мови, чужої ідеології різними методами , зокрема через засоби масової інформації . Багато років цим активно займається російська пропаганда . Та головною проблемою є те, що в цій царині ми є абсолютно не захищені На мою думку , це проблема загальнодержавного рівня . У нас немає законодавства , щоб врегульовувало такі питання і захищало нас від чергових маразмів та плодів українофобії , що так активно проявляються різними засобами . 
Отже, ніхто, крім нас, цю війну не зупинить! Лише сильна нація, кожен із нас зокрема, зможе побороти насамперед «ворога в самому собі» та нарешті перемогти у цій війні.

Слава Україні ! Слава нації !