Ukrainas konfliktā cietušo atbalsta fonds

Reģistrācijas Nr. 40008228886
Konts: LV28PARX0016357080001
maksājuma mērķis "Ukrainas karavīru ārstēšana"

Календар свят. Мова, граматика, спілкування

 

 

Олександр Петрович Довженко

Опубліковано 2013-07-20

Сосниця - батьківщина видатного митця України - кінорежисера й письменника Олександра Петровича Довженка.

Він народився 10 вересня 1894 року на хуторі В'юнище (Сосниця) в родині, що належала до козацького стану. Разом з Сашком у батьків було чотирнадцять дітей, але лише двоє з них досягли дорослого віку. В школі Олександр Довженко навчався на відмінно. У 1911-1914 роках продовжив свої студії в Глухівському учительському інституті. Потім вчителював у Житомирській області та в Києві. Під час подій Української революції на деякий час стає студентом Київського комерційного інституту, відвідує заняття в Українській академії мистецтв, але не закінчив їх. В цей час О. Довженко радо вітав Лютневу революцію, захоплювався українською ідеєю.

 1919 року деякий час перебував в радянському концтаборі "як ворог робітничо-селянського уряду". Завдяки відомому письменнику та громадському діячу Василю Еллану-Блакитному вступає до лав Української комуністичної партії (боротьбистів), а після її злиття на початку 1920 року з КП(б)У сам стає більшовиком. Втім, під час чергової партійної чистки в 20-тих роках втрачає партквиток і вже ніколи його не поновлює. Завдяки друзям-боротьбистам О. Довженко потрапляє на дипломатичну роботу - працює у радянському представництві в Польщі, згодом - у Німеччині.У Берліні навчається на художника у приватного учителя Віллі Еккеля.

Повернувшись 1923 року в Україну, О. Довженко працює як художник-ілюстратор у редакції газети "Вісті ВУЦВК", потрапляє до кола літературного об'єднання "Гарт", згодом стає одним із засновників Вільної академії пролетарської літератури (ВАПЛІТЕ), лідером якої був Микола Хвильовий.

З 1925 року О. Довженко працює у кіномистецтві, де і досяг найбільших творчих успіхів.

О.П. Довженко - фундатор української національної школи кінематографії. Шлях у кіно розпочав у 1926 р. Працював на Одеській кінофабриці, Київській студії художніх фільмів (в 1940-1941 роках був її художнім керівником), "Мосфільмі". Перші роботи -короткометражні кінокомедії "Вася-реформатор" та "Ягідка кохання".

 Першим його серйозним досягненням як режисера став фільм "Звенигора" (1929 рік), згодом на кіноекрани виходять "Земля", "Арсенал", "Іван". Найбільшим творчим успіхом О. Довженка стала стрічка "Земля", втім вона, так само як, і "Звенигора", до кінця 50-х років в Радянському Союзі перебувала під забороною через звинувачення в "буржуазному націоналізмі" та нехтуванні класової боротьби.

У 30-ті роки за прямою вказівкою Сталіна О. Довженко працює над фільмами "Аероград" та "Щорс", які прославляли радянський політичний режим. Останній знімався в Чернігові та його околицях. Ці кінострічки стали свого роду ідеологічною реабілітацією О. Довженка перед радянською владою. За кінофільм "Щорс" (1939) отримав Державну премію СРСР.

 Він стає художнім керівником Київської кіностудії, членом комісії з присудження Сталінських премій. 1939 року митець знімає документальний фільм "Визволення" - про приєднання західних українських земель до СРСР.

Після нападу нацистської Німеччини на СРСР О. Довженко працював кореспондентом газети "Красная звезда". У 1941-1943 роках він пише сценарій фільму "Україна в огні", де зобразив трагедію України та її народу. Саме за це Сталін особисто викликав О. Довженка до себе та звинуватив в антиленінізмі, пораженстві, ревізуванні національної політики та заохоченні українського замість радянського патріотизму. Після цього митця зміщують з усіх почесних посад. Цензурі забороняють друкувати його твори без попередньої згоди в кожному окремому випадку. Водночас О. Довженка використовують у документалістиці - він знімає фільми "Битва за нашу

Радянську Україну" та "Перемога на Правобережній Україні."

     Після війни О. Довженко  працює на "Мосфільмі", але влада блокує його стрічки. Свій останній художній фільм О. Довженко знімає 1949 року - "Мічурин". Незважаючи на прохання, влада не дозволяє О. Довженку повернутися в Україну - сюди він міг приїжджати лише у відрядження, а постійно жити мав у Москві.

Загалом за ЗО років кінематографічної діяльності О. Довженко зняв 14 фільмів як режисер, до п'яти фільмів написав сценарії.

У повоєнний час написав п'єси "Життя в цвіту", "Нащадки запорожців", кіноповісті "Повість полум'яних літ", "Антарктида", "Прощай, Америка", автобіографічну кіноповість "Зачарована Десна", за якою 1964 р. Ю.І. Солнцева поставила фільм. За кіносценарій "Поема про море" митцю посмертно присуджена Ленінська премія (1959).

Філософом і патріотом постає митець на сторінках свого "Щоденника", вперше виданого в Україні 1990 р.

З 1949 р. - викладач Всесоюзного державного Інституту кінематографії, з 1955 р. - професор. Його учнями були Л. Шепітько, Г. Шенгелая, О. Іоселіані, Д. Фірсова, Р. Сергієнко, М. Вінграновський.

Зреалізував себе митець далеко не повністю і не так, як хотів. Недаремно Андрій Тарковський сказав: "Ім'я Довженка символізує трагедію художника, який відчув нестерпне протиріччя між жаданням щиро служити народові своїм мистецтвом і неможливістю довершити свої задуми, заредаговані бюрократами".

Нагороджений орденами Леніна (1935), Червого Прапора (1943), Трудового Червого Прапора (1955).

О. П. Довженко пішов з життя 25 листопада 1956 року. З метою увічнення пам'яті на батьківській садибі митця створено літературно-меморіальний музей.  У кінозалі, що при музеї, демонструються довженківські фільми, в тому числі й геніальна його "Земля", яку в Брюсселі (Бельгія) на міжнародному фестивалі визнано одним з дванадцяти кращих екранних творів всіх часів і народів; організовуються й проводяться різноманітні заходи - конференції, зустрічі з діячами культури, представниками громадськості.

Його ім'ям названо вулиці, місцевий кінотеатр (на 400 місць), Сосницьку гімназію, приватне сільськогосподарське підприємство.  Його ім'я вшановане в усій Україні: його носить Національна кіностудія, Глухівський державний педагогічний університет, мала планета № 4520. В 1994 р. заснована Державна премія України імені О.П. Довженка. її присуджують з 1995 р. за видатний внесок у розвиток українського кіномистецтва. В 1994 р. заснований Національний центр О.П. Довженка у Києві. 2004 р. Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 2 гривні "Олександр Довженко". В Чернігові іменем О.П. Довженка названі міська дитяча бібліотека та обласний театр ляльок.